Одеська область – лідер за протестами у регіоні

Після останнього скандалу голова ОДА Одещини Міхеїл Саакашвілі опинився у центрі уваги всіх українських ЗМІ. Після сварки між Саакашвілі та міністром Аваковим усі почали активно обговорювати його вимову та темперамент. На жаль, проблеми Одеської області та оцінка ефективності діяльності місцевої влади рідко викликають такий ажіотаж.

Тож які проблеми Одещини виводять людей на протести? Наскільки активно протестують мешканці області й наскільки часто вони вдаються до насильства? І які висновки можна з цього зробити про ефективність діяльності місцевої та центральної влади у регіоні?

1

За даними моніторингу протестів, репресій і поступок Центру соціальних і трудових досліджень, хвиля протестів в Україні поступово пішла на спад. Після “Євромайдану”, “Антимайдану” та “Російської весни”, на тлі подій у Криму та на Сході країни, ідеологічна та політична мобілізація ще деякий час призводила до екстраординарної кількості протестів, але зараз їх мобілізація спадає. Не становить виняток і Південний регіон. У квітні-вересні 2015 року в усіх областях регіону поступово зменшується кількість протестів відносно пікового 2014 року. Втім, на відміну від Миколаївської та Херсонської області, де рівень протестної активності спадає до показників 2011-2012 року, у Одеській області він залишається дещо вищим.

Таким чином, Одеса вже другий рік поспіль займає перше місце за кількістю протестів у регіоні. Безперечно, більша мобілізація в Одеській області пов’язана і з більшою кількістю населення, але навіть у перерахунку на 1 мільйон людей, область зберігає лідерство за кількістю протестів у Південному регіоні. Традиційно, у квітні-вересні 2015 в Одеській області переважна більшість протестів (87%) відбувається у обласному центрі.

Кількість учасників протестів у Одеській області у квітні-вересні 2015

2

У 2015 році на Одещині переважно виходять на протест від десяти до ста осіб, що типово для України. У такій кількості у квітні-вересні 2015 найчастіше збираються протестувати щодо соціально-економічних питань, комунальних послуг, забудови, підвищення цін, а також за громадянські права, проти свавілля правоохоронців, корупції. На Одещині ж це в першу чергу питання забудов, виплат валютних кредитів, підвищення цін та невдоволення рівнем добробуту. Частина протестів стосуються  політичних питань – проти Ківалова у передвиборчий період, вимоги люстрації, проти Саакашвілі, Росії та її політики, а також ряд ідеологічних питань українського націоналізму, зокрема проти сепаратизму, на підтримку звільнення Надії Савченко, марші громадянського корпусу батальйону “Азов” на вшанування загиблиху боях, а також марш солідарності у пам’ять про російське військове втручання у Грузії у 2008 році.

Протести, що збирають більше сотні осіб, практично не перевищують поріг у 200-300 учасників і піднімають переважно політичні та ідеологічні питання – йдеться про несприйняття окремих політиків, наприклад, Авакова у зв’язку з подіями в Мукачевому, Саакашвілі, або ж протести проти або на підтримку уряду. Ідеологічні протести представлені підтримкою або протистоянням сепаратизму в регіоні. Зокрема під час акції вшанування померлих 02 травня 2014 року у Одесі зустрілись як прихильники “Антимайдану”, котрі асоціюються з позицією сепаратизму, так і їхні противники, представлені українськими націоналістами. Втім, серед протестів із сотнями учасників також трапляються соціально-економічні питання. Для прикладу, це протести проти високих тарифів на послуги водопостачання, проти будівництва.

Щодо більш масових зібрань, то було зафіксовано лише дві події за участю близько трьох тисяч протестувальників. Обидві відбулись у Одесі, це – марш вишиванок, на якому лунали антипутінські та проукраїнські гасла, та велопробіг із вимогами виконати обіцянки щодо розбудови велосипедної інфраструктури.

Загалом Одеська область у квітні-вересні 2015 займає перше місце за масовістю протестів на Півдні, адже у інших областях регіону протестів з понад тисячею учасників взагалі не відбувалось. Варто зазначити, що за попередніми даними моніторингу, кількість масових протестів зменшилась у всій Україні, і протести понад тисячу учасників майже не відбуваються.

3
У квітні-вересні 2015 року соціально-економічні та ідеологічні питання виводили на вулиці дедалі більшу кількість людей. Очевидно, що ці питання є проблемними для мешканців області. При цьому соціально-економічні питання повернули собі лідерство за кількістю протестів після того, як вони були витіснені з першої позиції наприкінці 2013 року. Для довідки, до початку Майдану в усі попередні роки моніторингу переважна більшість протестів висловлювала саме соціально-економічні вимоги.  Зараз же тенденція така, що частка політичних та ідеологічних протестів йде на спад, а вага соціально-економічних протестів знову зростає. Ймовірно, після закінчення гарячої фази воєнного протистояння і в розпал економічного спаду увага громадськості поступово повертається до насущних питань.

4

Якщо дивитись детальніше, то на перших позиціях все ще залишаються політичні та ідеологічні питання, втім, з незначним відривом за ними слідують уже згадані протести проти незаконних забудов. Наприклад, ідеться про протест місцевих жителів проти забудови зелених зон, пікет працівників санаторіїв міста проти будівництва на території санаторію “Фонтан”, пікет активістів “Генпротесту” проти цілого ряду незаконних забудов у центрі міста та в курортній зоні, марш активістів проти небажаного будівництва. Інші соціально-економічні питання, які виводять мешканців області на протести –  це питання комунальної власності, довкілля, підвищення цін, земельного питання.

Очевидно також, що мешканці Одеської області не задоволені місцевою владою. Вони виходять на протести, на яких звучить критика місцевої влади, вимоги люстрації, звинувачення у корупційній діяльності. Характерною рисою протестів, що висловлюють негативне ставлення до місцевої влади або уряду, є те, що більше половини з них асоціюється з позицією на підтримку сепаратизму. Ця особливість створює значну кількість конфліктних ситуацій між прихильниками та противниками територіальної цілісності України, зокрема, це помітно з радикалізації тактик протесту.

5

Починаючи з 2014 року, учасники протестів суттєво частіше вдаються до конфронтації та насильства. За даними моніторингу, у квітні-серпні рівень насильства у протестах у Південному регіоні є одним із найвищих в Україні й поступається лише Східному регіону та Донбасу.

6

Поміж областей Південного регіону найвищий рівень насилля у протестах у квітні-травні спостерігається саме в Одеській області (23%), найнижчий – у Миколаївській (16%). Якщо ж розглядати більш детально, то найчастіше протестувальники Одеської області вдаються до насильства під час протестів з ідеологічних та політичних питань. Кожен другий політичний протест у квітні-вересні 2015 року в Одеській області відбувався із застосуванням насильницьких методів. Якщо говорити ще конкретніше, то насильством на Одещині найчастіше закінчуються протести проти уряду та протести на підтримку федералізації/відокремлення або проти них. Останні вказують на те, що поляризація в суспільстві зберігається і призводить до насильства на вулицях.

Попри проголошений урядом та місцевою владою курс на підвищення якості життя населення та ліквідацію зловживань владою й корупції, мешканці Одещини не відчувають змін на краще у своєму матеріальному становищі та благоустрої. Про це свідчать непоодинокі протести проти підвищення цін, підвищення плати за комунальні послуги, а також невирішені конфлікти навколо незаконних забудов.

Також станом на квітень-вересень 2015 досі залишаються неврегульованими ідеологічні та політичні конфлікти, про що свідчить висока кількість антиурядових протестів, протестів на підтримку федералізації/відділення та проти них.

Таким чином, позитивна реакція влади на протестні настрої громадян має включати удосконалення механізмів врегулювання конфліктів навколо незаконних забудов через вдосконалення роботи прокуратури та утвердження інстанцій контролю за забудовами, зокрема, підвищення значущості та прозорості громадських обговорень в утвердженні плану забудови міста. Разом із тим, оголошене мером Одеси завдання створення інвестиційного клімату та умов для бізнесу, що передбачає подолання корупції, майже повністю випускає з уваги питання соціальної політики, які дедалі більше турбують громадян. Тож окрім знаходження джерел фінансування бюджету області, політика повинна давати й відповіді на питання того, як перерозподілити кошти для забезпечення сталого розвитку соціальної інфраструктури міста та області, особливо віддалених та депресивних районів, наприклад, Української Бессарабії, де до того ж не виключається можливість переходу невдоволення до сепаратистських настроїв, здатних загострити ситуацію в регіоні.

Post a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top